Фрагмент для ознакомления
2
ВСТУП
Любов становить один з найважливіших проявів життя особистості одну з найважливіших універсалій культури людства. Це комплексний феномен, що включає у себе поляризовані начала: індивідуальне – соціальне, фізичне – духовне, інтимне – універсально значиме, а в сукупності ознак пропонує типологію власних форм з урахуванням критеріїв предмета, зокрема, еротичну закоханість, патріотизм, душевний фанатизм [24, с. 578–580].
Тема любові у розмаїтті можливих проявів цього почуття викликала зацікавлення багатьох: філософів, письменників і поетів, музикантів та інших. Мистецтво протягом багатьох сторіч художньо трансформує і звеличує любовні стосунки, «робить об’єктивно можливою філігранно витончену трансформацію почуттів, пристрастей людини, примушуючи неприборкані пориви виявлятися в леті фантазії, пом’якшуючи грубість інстинктів» [15, с. 28].
Кохання як невід’ємна іпостась людського буття, зумовила «вічність» любовної теми у світовій, у тому числі й українській, літературі.
Cеред тих українських майстрів красного слова, хто у своїх поетичних доробках розкрив усю красу і велич почуття кохання, торкнувся його найтонших і найінтимніших проявів, одне з чільних місць належить Володимиру Сосюрі, в любовній ліриці якого повною мірою проявилися риси індивідуального поетичного стилю митця – ніжність і задушевність, динаміка і лаконізм, невимушеність і природність, смислова «згущеність» художнього слова.
З огляду на те місце, яке творча особистість В. Сосюри посіла в літературному процесі України ХХ ст., його людську самобутність і суперечливість, цілком зрозумілою стає інтерес дослідників і науковців до нього.
У літературній критиці та наукових студіях про В. Сосюру можна умовно виокремити кілька періодів. «Перша хвиля» – це розвідки перших років творчої діяльності поета (Є. Маланюка, Д. Донцова, Я. Савченка, А. Музички, П. Христюка, М. Зерова, М. Доленго та ін.), що містили оцінки – іноді доволі суперечливі – самобутності таланту лірика і його художньої системи.
«Друга хвиля» праць про творчість В. Сосюри (І. Стебуна, 1948; О. Килимника, 1949; О. Кудіна, 1959; Ю. Бурляя, 1959; Є. Радченка, 1967) з’являється у1940–1950-х рр. На них позначився негативний вплив політики комуністичної партії на літературу.
Серед найпомітніших праць пострадянського періоду найповнішим дослідженням творчості В. Сосюри є монографія В. Моренця «Володимир Сосюра. Нарис життя і творчості» (1990), а також його вступна стаття та коментарі й післямова С. Гальченка до двотомника творів В. Сосюри, виданого 2000-го року. Цікавим видається й дослідження М. Наєнка «Володимир Миколайович Сосюра. “Солов’їний неоромантизм”» (2009), кандидатська дисертація Л. Царик (2001).
У названих працях, а також низці інших розвідок, любовна лірика В. Сосюри згадується та розглядається, переважно, у руслі висвітлення загальних проблем творчості поета і – ширше – відповідного періоду розвитку національної літератури, його життєвого та/чи творчого шляху, а також використовується як ілюстративний матеріал у дослідженнях теоретичного характеру.
Водночас доводиться констатувати, що на сьогоднішній день в українському літературознавстві відсутні дослідження, в яких би системно й цілеспрямовано аналізувалися саме любовні вірші видатного українського поета – попри те, що саме вони становлять значну частину його ліричної спадщини, відображають важливі аспекти екзистенції як самого митця, так і будь-якої людської особистості, мають величезний естетичний і виховний потенціал. Ці міркування й обумовили актуальність обраної теми курсової роботи.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні особливостей любовної лірики В. Сосюри.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
1) узагальнити основні відомості про лірику як рід літератури і любовну (інтимну) лірику як її тематичний різновид;
2) висвітити особливості вияву любовної тематики у світовому та українському фольклорі;
3) простежити розвиток любовної лірики у світовій і українській літературі;
4) охарактеризувати особливості творчих пошуків В. Сосюри як одного з визначальних чинників своєрідності його любовної лірики;
5) визначити місце любовної лірики та її основні грані у творчій спадщині поета;
6) розглянути любовну лірику В. Сосюри в контексті неоромантичної стильової домінанти його творчості.
Об’єктом дослідження є творчість В. Сосюри.
Предмет дослідження – особливості любовної лірики поета.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи, у ній було використано такі методи дослідження як біографічний (для з’ясування впливу обставин життя і особистого досвіду поета на тематику і образи його любовної лірики), історико-літературний (для визначення особливостей національного літературного процесу і місця конкретного твору/творів у творчості поета чи українській поезії загалом), а також метод літературного спостереження (для відбору й аналізу поезій, що класифікуються як любовна лірика).
Новизна дослідження полягає в тому, що у ньому здійснено послідовний і системний аналіз любовної лірики одного з найвидатніших українських поетів ХХ ст.
Практична цінність курсової роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані при підготовці до практичних і семінарських занять з таких навчальних дисциплін як «Історія української літератури ХХ ст.», спецкурсах і спецсемінарах, написанні курсових і дипломних робіт тощо.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновками і списком використаних джерел. Основний текст роботи становить 47 стор., перелік використаних джерел налічує 36 позиції.
РОЗДІЛ 1
ЛІРИКА ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ РІД. ОСОБЛИВОСТІ ЛЮБОВНОЇ ЛІРИКИ
1.1. Відмінність лірики від епосу та драми
Лірика становить один із основних літературних родів, що розрізняються сучасним літературознавством. Як така, лірика бере початок у синкретичному мистецтві, де, окрім розповіді і драматичного дійства, виявлялися почуття і переживання. Батьківщиною сучасної лірики вважається Давня Греція, де цей рід літератури чітко оформився у IV ст. до н. е. Власне, термін «лірика» походить від грецького слова lyra, яким позначався музичний інструмент, під акомпанемент якого античні поети виконували свої вірші.
Лірика як літературний рід протистоїть епосу і драматургії. Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об’єктивну сторону життя, то лірика – людську свідомість і підсвідомість, суб’єктивний момент. Епос і драма зображують, лірика – виражає. У деяких академічних дослідженнях навіть висловлюється думка про те, що лірика належить зовсім до іншої групи мистецтв, ніж епос і драматургія – не до образотворчих, а до експресивних [29, с. 44]. Тому до ліричного твору, особливо що стосується його форми, незастосовні багато прийомів аналізу епічних і драматичних творів, і для аналізу лірики літературознавство виробило свої прийоми і підходи.
Сказане стосується, в першу чергу, зображеного світу, який в ліриці будується зовсім не так, як в епосі і драмі. Стильова домінанта, до якої тяжіє лірика, – це психологізм, але психологізм своєрідний. У епосі, а також частково у драмі, внутрішній світ героя показується ніби з боку, через його зовнішні прояви. Натомість у ліриці психологізм має експресивний характер, суб’єкт висловлювання та об’єкт психологічного зображення збігаються. Унаслідок цього лірика освоює внутрішній світ людини в особливому ракурсі: вона бере переважно сферу переживання, почуття, емоції і розкриває її, зазвичай, у статиці, однак – більш глибоко й об’ємно, ніж це робиться в епосі.
Підвладною ліриці є і сфера мислення; багато ліричних творів побудовані на розгортанні саме не переживання, а роздумів, які, щоправда, завжди забарвлені тим чи іншим почуттям (медитативна лірика). Однак в будь-якому разі зображений світ ліричного твору – це, насамперед, психологічний світ, у якому всі без виключення деталі мають психологічне забарвлення, а предметна деталізація практично повністю відсутня. Якщо ж предметно-образотворчі деталі і з’являються, то вони однаково виконують функцію психологічного зображення: або побічно створюючи емоційний настрій твору, або стаючи враженням ліричного героя, об’єктом його рефлексії тощо. Такими, зокрема, є деталі пейзажу.
Те ж саме можна сказати і про деталі портрету і світу речей, що зустрічаються в ліричних творах, – вони виконують в ліриці виключно психологічну функцію. Так, наприклад, у вірші А. Ахматової «Пісня останньої зустрічі» предметна деталь («Я на правую руку надела // Перчатку с левой руки») служить формою непрямого вираження емоційного стану.
Отже, в ліричному творі ні сюжет, ні персонажі, ні предметні деталі не існують поза їх психологічною функцією, – на противагу епосу.
Оскільки лірика завжди індивідуальна, то її природу визначає головним чином не тема, а ліричний герой (поняття уведене Ю. Тиняновим) – носій переживання в ліричному творі. Як будь-який образ, ліричний герой несе у собі не лише унікально-неповторні риси особистості, а й певне узагальнення, тому неприпустимо його ототожнення з реальним автором.
Часто ліричний герой буває вельми близький до автора за складом особистості, характером переживань, але проте відмінність між ними є принциповою і зберігається у всіх випадках, оскільки у кожному конкретному творі автор актуалізує в ліричному герої якусь частину своєї особистості, типізуючи і узагальнюючи ліричні переживання.
Завдяки цьому читач легко ототожнює себе з ліричним героєм. Можна сказати, що ліричний герой – це не тільки автор, а й будь-хто, хто читає твір і чиї переживання та емоції резонують з тим, що відчуває ліричний герой.
Важливим також видається й таке спостереження науковців (А. Б. Єсін та ін.), що, на відміну від персонажа епічного або драматичного твору, ліричний герой не має, зазвичай, буттєвої визначеності: у нього немає імені, віку, індивідуальних портретних характеристик, іноді навіть незрозуміло, до чоловічої чи жіночої статі він належить. Ліричний герой
Фрагмент для ознакомления
3
1. Багрій М. Г. Володимир Сосюра як творець естетичних засад та ідеологем соцреалізму в українській літературі / М. Г. Багрій // Філологія і лінгвістика в сучасному суспільстві : мат-ли конференції молодих учених (м. Львів, 21–22 жовтня 2016 р.). – Львів, 2016. – С. 10–14.
2. Бурляй Ю. Червіньковий Орфей / Ю. Бурляй // Вітчизна. – 1995. – № 7/8. – С. 131–137.
3. Галета О. І. Долина нарцисів : українські літературні любовні антології / О. І. Гелета // Львівський національний університет ім. І. Франка. – Львів. – 21 с.
4. Гришко В. Серце «другого Володьки» і заборонена любов / В. Гришко // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття у 4 кн. – К.: Рось, 1994. – Кн. 2. –
С. 197–213.
5. Есин А. Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения : учебное пособие / А. Б. Есин. – 3-е изд. – М. : Флинта, Наука, 2000. – 248 с.
6. История всемирной литературы: В 9 т. / ред. Г. П. Бердников. – М. : Наука, 1983-1990.
7. Камінчук О. Художній дискурс української поезії кінця ХІХ–початку ХХ ст. / О. Камінчук. – К. : Пед. преса, 2009. – 352 с.
8. Кирилюк Є. П. Лірик революції / Є. П. Кирилюк // В. Сосюра. Твори : у 10 т. – Т. 1. – К. : Дніпро, 1970. – С. 5–45.
9. Колесса Ф. Огляд українсько-руської народної поезії / Ф. Колесса // Вісник Львівського університету. Сер. філологічна. – 2009. – Вип. 47. – С. 166–272.
10. Кудін О. І. Творчість Володимира Сосюри / О. І. Кудін // В. Сосюра. Твори : у 3 т. – Т. 1. – К. : Держ. вид-во худож. л-ри, 1957. – С. 5–47.
11. Кривенчук В. М. Сподвижники ренесансу / В. М. Кривенчук // Філологічні трактати. – 2016. – Т. 8. – № 2. – С. 41–52.
12. Крошнева М. Е. Теория литературы : учеб. пособие / М. Е. Крошнева. – Ульяновск : УлГТУ, 2007. – 103 с.
13. Літературознавчий словник-довідник / Редкол.: Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів. – К. : Академія, 1997. – 749 с.
14. Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова, П. А. Николаева. – М. : Сов. энцикл., 1987. – 750 с.
15. Легка О. Життя – це любов : (еротичний роман у віршах Наталі Лівацької-Холодної) / О. Легка. – Львів, 2006. – 240 с.
16. Мітніцька Г. В. Ідіостильові риси творчості Володимира Сосюри в сучасному історико-культурному контексті / Г. В. Мітніцька // Лінгвістика № 2 (26), 2012. – С. 200–209.
17. Мишанич О. Давня українська любовна поезія / О. Мишанич // Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні ХVІ–ХVІІІ ст. – К. : Молодь, 1984. – С. 5–16.
18. Моренець В. П. Володимир Сосюра: Вступна стаття / В. П. Моренець // Сосюра В. М. Вибрані твори в 2 т. – Т. 1. Поетичні твори. – К. : Наукова думка, 2000. – С. 5–42.
19. Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості / В Моренець. – К.: Дніпро, 1990. – 262 с.
20. Моренець В. П. Володимир Сосюра (1898-1965) / В. П. Моренець // Історія української літератури ХХ століття: Кн. перша (1910-1930-ті рр.) / За ред. В. Г. Дончика. – К., 1993. – С. 260–277.
21. Моренець В. Солов'їне піднебесся Володимира Сосюри / В. П. Моренець // Рад. літературознавство. – 1989. – № 6. – С. 37–46.
22. Наєнко М. Володимир Миколайович Сосюра. «Солов’їний неоромантизм» / М. Наєнко // Наєнко М. Художня лiтература України: вiд мiфiв до модерної реальностi. – К. : Просвiта, 2008. – С. 900–915.
23. Негода А «Мої дні – мов хрести...» (Символіка образу Марії у творчості Володимира Сосюри 30-40-х років) / А. Негода // Українська мова і література у школі. – 2001. – № 4. – С. 44–48.
24. Новейший философский словарь. – 3-е изд., исправл. – Мн. : Книжный Дом, 2003. – 1280 с.
25. Носко І. Відтворення гендерно маркованих одиниць при перекладі поетичних творів Ліни Костенко [Електронний ресурс] / І. Носко. – Режим доступу : er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/33761/1/Стаття%20Носко.doc
26. Олійник Б. І. «Небокраї сині і чисті…» / Борис Олійник // В. Сосюра. Твори : у 4 т. / редкол. : Олійник Б. І. (голова) та ін. – Т. 1. – К. : Дніпро, 1986. – С. 5–14
27. Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні XVI–початку XIX ст. / уп. та прим. В. Шевчука. – К. : Молодь, 1984. – 352 с.
28. Пустовіт Л. О. «Такий я ніжний, такий тривожний…» / Л. Пустовіт // Мовознавство. – 1988. – № 1. – С. 49–53
29. Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. – Т. 2. Роды и жанры литературы. – М. : Наука, 1964. – 487 с.
30. Тихолоз Б. С. Розхристане серце двоєдиного Володьки (Жорстокий романс ніжно-тривожної душі) / Б. Тихолоз // Усе для школи. Укр. література. – 2001. – Вип. 7. – С. 62–75.
31. Толмачев В. Неоромантизм / В. Толмачев // Литературная энциклопедия терминов и понятий под ред. А. Н. Николюкина. – М. : Интелвак, 200. – 160 с.
32. Сосюра В. М. Всім серцем любіть Україну… : вибрані твори / В. М. Сосюра. – К. : Криниця, 2003. – 608 с.
33. Ференц Н. С. Основи літературознавства : посібник / Н. С. Ференц. – К. : Знання, 2011. – 431 с.
34. Царик Л. І. Дуальність художнього світу поета та його жанрова система (на прикладі творчості В. Сосюри 20-х років) : автореф. дис. на здобуття вченого ступ канд. філол. наук : 10.01.06 / Л. І. Царик ; Тернопільський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. – Т., 2001. – 20 с.
35. Чуй А. В. Українська любовна лірика початку ХХ століття: стан та перспективи дослідження / А. В. Чуй // Молодий вчений. Філологічні науки. – 2017. – № 10 (50). – С. 665–668.
36. Шутова Л. І. Семантико-стилістична характеристика епітета в поезії В. Сосюри (на матеріалі творів 20 – 30-х років) / Лілія Шутова // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 1998. – № 9. – С. 196–199.
